Корекційно-педагогічна робота

Навчання ведеться за наступними програмами:

• - для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату ;
• - для дітей з вадами інтелекту

Основними напрямками корекційно-педагогічного процесу є:

• - корекційний вплив на дитину факторами середовища;
• - корекційний напрямок навчального процесу;
• - корекція окремих сторін психічної діяльності;
• - розвиток процесів різних видів мислення;
• - корекція порушень емоційно-вольової сфери;
• - корекція індивідуальних прогалин в знаннях;
• - соціально-побутове орієнтування.
• - розвиток мовлення;
• - накопичення навичок моральної поведінки;
• - розвиток уявлення про навколишній світ;
• - спеціальний підбір культурно-масових заходів.

Корекція мовленнєвого простору

Організація логопедичної та дефектологічної роботи в НРЦ дозволяє здійснити корекцію мовленнєвого спілкування, покращити розбірливість мовленнєвого висловлювання для того, щоб забезпечити дитині краще розуміння її мовлення оточуючими, яке є необхідною умовою для розвитку особистості дитини і її соціального статусу в суспільстві.

Напрями корекційної роботи:

• - розвиток мовленнєвого дихання, голосу;
• - нормалізація темпу, ритму, інтонації мовлення;
• - формування артикуляційного укладу на етапі постановки, автоматизації, диференціації звуків мовлення;
• - розвиток слухової уваги та пам’яті, фонематичного слуху, фонематичних процесів: фонематичне уявлення, фонематичне сприймання, фонематичний аналіз, фонематичний синтез;
• - уточнення лексико-граматичних навиків;
• - формування зв’язного мовлення.

Окрім зазначених напрямів корекційної роботи з дітьми використовуються додаткові методи логопедичного впливу:

• - диференційований логопедичний масаж 2-3 хвилини;
• - пасивна і активна артикуляційна гімнастика;
• - дихальні вправи;
• - вправи на розвиток дрібної моторики.

Медична реабілітація

Медична реабілітація є фундаментом реабілітаційного процесу. Вона спрямована на відновлення здоров’я, усунення патологічного процесу, попередження ускладнень, відновлення або часткову компенсацію порушених функцій, протидію інвалідності.

Фізіотерапевтичні процедури, що застосовуються в НРЦ:

• - відновлювальний масаж;
• - теплолікування;
• - світлолікування;
• - рефлексотерапія;
• - ультразвук;
• - електрофорез з медикаментами;
• - ампліпульс;
• - лікування апаратом Д’Арсонваль;
• - тубус-кварцеве лікування;
• - УВЧ;
• - лікування турманієвим килимком.

Фізична реабілітація

Основним завданням фізичної реабілітації є відновлення рухової активності дитини та покращення фізичного стану у дітей з обмеженими функціональними можливостями. Вони досягаються лікувальною фізичною культурою (ЛФК)

Контроль за проведенням занять з лікувальної фізичної культури здійснює лікар-невропатолог, лікар-фізіотерапевт, старша медсестра.

Діяльність психологічної служби

Соціально-психологічний супровід дітей з особливими потребами — це пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність спеціалістів психологічної служби, яка передбачає:

• - моніторинг соціального і психолого-педагогічного статусу дітей;
• - створення соціально-психологічних умов для ефективного психічного розвитку дітей;
• - психологічну допомогу дітям із порушеннями в розвитку;
• - соціально-психологічну допомогу сім’ям, де виховуються діти із проблемами в розвитку.

Проблемні питання психологічної служби Центру:

• - оптимізація навчально-виховного процесу, поліпшення психологічного клімату в колективах дітей, педколективі та в сімейних осередках;
• - психологічне та соціальне забезпечення процесу адаптації дитини до Центру, профілактика дезадаптації.

Завдання психологічної служби Центру:

• - підвищення психолого-педагогічної обізнаності батьків;
• - сприяння захисту прав дітей в домашніх умовах та умовах Центру;
• - забезпечення наступності психолого-педагогічного супроводу дітей від дошкільного до початкового навчання;
• - впровадження у роботу здоров’язберігаючих технологій;
• - протидія булінгу .

Військовий час

Просимо учасників освітнього процесу ознайомитися із важливою інформацією стосовно виживання в умовах військового часу ).

Протидія булінгу

Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальний, фізичний, соціальний, а також кіберзалякування.

Вербальний булінг. Словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).

Фізичний булінг. Фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

Соціальний булінг. Соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.

Кіберзалякування. Кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

Завдання протидії булінгу у школі

Основним завданням сучасної школи, що підтверджується й поширюється Міністерством освіти і науки України та Міжнародною організацією ЮНІСЕФ є створення нового освітнього простору, головними засадами якого є створення безпечного навчального середовища, а також забезпечення прав, свобод та інтересів дітей.

Аналізуючи питання безпечного освітнього середовища були визначені основні завдання антибулінгової політики у школі:

• 1. Визначити поняття «булінгу» та його види; виявити чинники, які перешкоджають безпеці учасників освітнього процесу;
• 2. Відпрацювати систему узгоджених поглядів і уявлень учнів, педагогів, психолога, батьків на освітнє середовище школи;
• 3. Обґрунтувати умови організації безпечного освітнього середовища та вимоги (критерії) до його ефективної організації для кожного учасника освітнього процесу ;
• 4. Скласти доступний алгоритм реагування та протидії булінгу;
• 5. Сформулювати конкретні рекомендації учням, педагогічним працівникам, адміністрації школи, батькам щодо організації безпечного середовища в навчальному закладі.

Оргінізація роботи з протидії булінгу в НРЦ

У роботі щодо протидії цькуванню НРЦ керується:

• - Законом України «Про освіту»;
• - Законом України «Про повну загальну середню освіту»;
• - Законом України «Про запобігання і протидію домашньому насильству»;
• - постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658 «Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання і протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»;
• - наказом Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»;
• - наказом Міністерства освіти і науки України від 26.02.2020 року №293 «Про затвердження Плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти».

У НРЦ розроблено план заходів щодо створення безпечного середовища та профілактики булінгу (цькуванню) та призначено відповідальних осіб за протидію булінгу (наказ Навчально-реабілітаційного центру від 12.02.2021 року № 22-о ).

Інформування щодо булінгу та реагування на випадки булінгу

Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу. Заява подається директору навчального закладу відповідно до Закону України «Про звернення громадян» (бланк заяви про випадки булінгу у НРЦ ).

Учень, який став свідком булінгу в ліцеї, зобов’язаний повідомити про це вчителя, вихователя, соціального педагога, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти. Працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу зобов’язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.

Порядок реагування на випадки булінгу:

• 1. У день подання заяви видається наказ по закладу освіти про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Наказом по закладу освіти створюється Комісія з розгляду випадків булінгу за участі педагогічних працівників, практичного психолога школи, батьків потерпілого та булера, керівника закладу, інших зацікавлених осіб.
• 2. Уповноважена особа закладу освіти у 3-денний період з моменту отримання заяви скликає засідання Комісії з розгляду випадків насильства, булінгу .
• 3. Уповноважена особа у разі виникнення підозри чи отримання заяви щодо насильства, булінгу, жорстокого поводження з дитиною/працівником закладу освіти або якщо є реальна загроза його вчинення проводить зустріч із особою, стосовно якої є інформація про жорстоке поводження, намагається встановити контакт та надати емоційну підтримку. У процесі розмови, якщо особа підтверджує факт жорстокого поводження чи насильства щодо неї, уповноваженій особі необхідно з’ясувати терміни подій, які відбулися, та отримати їх опис.
• 4. Комісія з розгляду випадків насильства, булінгу у 7-денний період з моменту отримання заяви проводить розслідування, з’ясовує всі обставини та за результатами розслідування приймає відповідне рішення та рекомендації. За підсумками роботи комісії складається протокол.
• 5. Для прийняття рішення та вжиття відповідних заходів реагування результати проведеного розслідування узагальнюються наказом по закладі освіти.
• 6. Якщо випадок цькування був одноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу. Результат розслідування та рішення комісії доводиться керівником закладу до відома постраждалого. У випадку, якщо постраждалий не згодний з рішенням комісії, керівник закладу повідомляє про право звернутися із заявою до органів Національної поліції України.
• 7. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
• 8. Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу реєструється в окремому журналі (паперовий вигляд) з оригіналами підписів усіх її членів.
• 9. Уповноважена особа відповідно до наказу про склад комісії, згідно з протоколом засідання комісії відповідає за виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу.
• 10. Незалежно від рішення комісії, керівник закладу забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від нього.

Доведений факт булінгу є правопорушенням, за вчинення якого передбачена адміністративна відповідальність (адміністративні стягнення )

Телефони довіри:

• - дитяча лінія 116111 або 0800500225;
• - гаряча лінія з питань запобігання насильства 116123 або 0800500335;
• - гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116000;
• - єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги 0800213103.